Велика Палата Верховного Суду сформувала важливу правову позицію щодо земельних спорів, пов’язаних із об’єктами культурної спадщини. Суд дійшов висновку, що вимога про повернення всієї земельної ділянки є неправомірною, якщо лише її частина накладається на пам’ятку археології.
Відповідне рішення ухвалене у справі №922/264/24, де предметом спору стала земельна ділянка, частково розташована в межах археологічного об’єкта місцевого значення.
Прокуратура, діючи в інтересах держави, звернулася до суду з вимогою усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, частина якої накладається на археологічну пам’ятку.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову через відсутність доказів належного обліку об’єкта культурної спадщини. Апеляційний суд частково задовольнив позов, визнавши передачу ділянки незаконною.
Втім, Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення апеляційної інстанції, надавши більш збалансовану правову оцінку ситуації.
Суд зазначив, що у випадках, коли лише частина земельної ділянки накладається на об’єкт археології, втручання у право користування всією ділянкою є непропорційним і не відповідає принципу справедливого балансу.
Зокрема, наголошено, що:
Окрему увагу суд приділив питанню ідентифікації земельної ділянки. Для доведення факту накладення на пам’ятку археології необхідно чітко визначити межі такої ділянки.
Це передбачає:
Таким чином, якість геопросторових даних і точність визначення меж стають ключовими факторами у вирішенні подібних спорів.
Рішення Великої Палати має важливе значення для всієї земельної та геопросторової практики в Україні. Воно:
Це ще раз доводить, що ефективне управління земельними ресурсами неможливе без якісних просторових даних та сучасних інструментів аналізу.
Джерело: Закон і Бізнес
