Передача підприємством будівель або іншої нерухомості у безоплатне користування підрозділам Збройних Сил України сама по собі не звільняє його від сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташоване це майно.
Водночас у період воєнного стану орган місцевого самоврядування може встановити для такого підприємства пільгу щодо плати за землю. На особливості застосування цих норм звернула увагу Державна податкова служба України.
Питання виникло у підприємства, яке орендує земельну ділянку комунальної власності. На ній розташовані адміністративні та побутові будівлі, цехи, майстерні, склади, гаражі та інші об’єкти нерухомості.
Підприємство передало ці приміщення у безоплатне користування підрозділу ЗСУ, через що фактично припинило використовувати їх у власній господарській діяльності.
Однак земельна ділянка при цьому залишилася в оренді підприємства.
Саме ця обставина є ключовою для визначення обов’язку зі сплати орендної плати.
Відповідно до Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов’язковим платежем, який сплачує орендар.
Підставою для її нарахування є договір оренди земельної ділянки.
Тому якщо підприємство залишається орендарем землі, передача розташованих на ній будівель військовим та фактичне припинення господарської діяльності на цій території не припиняють автоматично обов’язок сплачувати орендну плату.
Іншими словами, вирішальним є не те, чи використовує підприємство зараз свої будівлі, а те, чи продовжують діяти його орендні правовідносини щодо земельної ділянки.
Таку можливість законодавство передбачає.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, можуть ухвалювати рішення щодо ставок та пільг із місцевих податків і зборів.
ДПС звертає увагу, що в період воєнного стану місцеві ради можуть визначати земельні ділянки суб’єктів господарювання, які уклали договори з військовими формуваннями, такими, за які плата за землю не справляється.
Таким чином, підприємство може отримати зменшення орендної плати або звільнення від неї, однак така пільга не виникає автоматично після передачі майна ЗСУ.
Необхідне відповідне рішення органу місцевого самоврядування.
Крім того, якщо прийнято рішення про звільнення від орендної плати, відповідні зміни необхідно належним чином оформити в межах орендних відносин, зокрема щодо розміру плати, площі земельної ділянки та періоду застосування пільги.
Окреме питання стосується спеціальних правил, які діють під час воєнного стану та застосовуються у випадках, коли платник податків об’єктивно не може виконувати свої податкові обов’язки.
Порядок підтвердження такої можливості або неможливості визначений наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225.
Йдеться, зокрема, про ситуації, пов’язані з бойовими діями: знищення або пошкодження документів та обладнання, неможливість їх використання чи вивезення, розташування підприємства або його виробничих потужностей на території бойових дій, окупованій чи заблокованій території, а також інші документально підтверджені обставини.
Проте передача підприємством будівель військовим сама по собі до таких обставин не прирівнюється.
Отже, якщо підприємство передало свої об’єкти нерухомості у безоплатне користування ЗСУ, але продовжує залишатися орендарем земельної ділянки комунальної власності, обов’язок зі сплати орендної плати зберігається.
Фактичне невикористання земельної ділянки для господарської діяльності також не є самостійною підставою для автоматичного звільнення від платежу.
Водночас місцева рада може ухвалити рішення про надання відповідної пільги. У такому випадку підприємству важливо не лише отримати рішення органу місцевого самоврядування, а й належним чином оформити зміни в орендних відносинах.
Таким чином, для бізнесу, який передає нерухомість для потреб ЗСУ, ключовим є принцип: передача майна військовим не припиняє орендну плату за землю автоматично — для звільнення необхідна відповідна правова підстава.
