У період 1992–2001 років в Україні широко використовувалися державні акти на право власності на землю рожевого (червоного) кольору. Такі документи підтверджували право власності на земельну ділянку, але часто не містили кадастрового номера.

Через відсутність кадастрового номера земельна ділянка фактично не була внесена до Державного земельного кадастру, а її межі не були офіційно визначені на місцевості.
Однією з характерних рис таких документів було те, що вони могли містити інформацію одразу про кілька земельних ділянок з різним цільовим призначенням. Наприклад:
Через це у власників нерідко виникали складнощі у випадках, коли потрібно було продати, подарувати або передати у спадщину лише одну з ділянок, зазначених у державному акті.
Якщо земельна ділянка оформлена за старим державним актом без кадастрового номера, для здійснення будь-яких юридичних дій необхідно пройти процедуру її внесення до кадастру.
Для цього потрібно:
Після перевірки документації земельна ділянка вноситься до Державного земельного кадастру, а їй присвоюється кадастровий номер.
Після внесення ділянки до кадастру власник отримує витяг з Державного земельного кадастру, який підтверджує:
Саме цей документ дозволяє надалі повноцінно розпоряджатися землею — продавати, дарувати, передавати у спадщину або оформлювати інші правочини.
Джерело: Земельний фонд України