додаткові угоди до договорів оренди землі, укладених після 1 січня 2013 року, не підлягають державній реєстрації,
оскільки законодавство більше не передбачає реєстрації самого договору оренди.
Таким чином, усі зміни до договору вважаються чинними для сторін з моменту підписання додаткової угоди, якщо інше не передбачено її змістом.
Між департаментом міської ради та фізичною особою-підприємцем був укладений договір оренди земельної ділянки.
Право оренди було зареєстроване у ДРРП, а згодом сторони підписали додаткову угоду, якою:
Попри це, орендар протягом 2020 року сплачував орендну плату за старими умовами, аргументуючи відсутністю державної реєстрації додаткової угоди.
Аргументи сторін та позиції судів
Перші інстанції
Суди задовольнили позов органу місцевого самоврядування, вказавши, що:
Доводи орендаря
Відповідачка наполягала, що зміни починають діяти лише після державної реєстрації.
ВП ВС підтвердила:
Державній реєстрації підлягає виключно речове право оренди, а не умови договору або додаткові угоди до нього.
Усі зміни умов — орендна плата, строки, інші положення — набувають чинності:
➡ з моменту підписання додаткової угоди сторонами, якщо вони не погодили іншу дату.
Реєструється право оренди, а не договір чи його зміст.
Тому відсутність реєстрації не звільняє від виконання узгоджених умов.
Велика Палата визнала ці висновки такими, що були зроблені per incuriam (через недогляд), оскільки базувалися на нормах Закону «Про оренду землі», які вже втратили чинність.
ВС підтвердив обов’язок орендаря сплачувати орендну плату в новому розмірі з моменту підписання додаткової угоди.
Корисні матеріали
Інші правові позиції ВС — у Базі правових позицій: https://lpd.court.gov.ua
