Місто мая під назвою Валеріана виявили археологи у мексиканських джунглях за допомогою технології LiDAR, яка «проглядає» крізь густі зарості. Дослідники знайшли піраміди, дороги, спортивні майданчики й амфітеатри у штаті Кампече.
Огдяд на статтю “На межі пустого простору: екологічний лідар і перенаселений стародавній ландшафт Кампече, Мексика”, із журналу Antiquity, доступної на Cambridge.org
У статті розглядається застосування сучасної лазерної технології LiDAR для дослідження густозаселеного ландшафту майя у мексиканському штаті Кампече. Археологи використовували LiDAR, що дозволяє «заглядати» крізь щільні джунглі, виявляючи приховані архітектурні комплекси та об’єкти, які не видно неозброєним оком. Це дослідження зосереджене на аналізі знахідок міста Валеріана, яке існувало в часи класичного періоду цивілізації майя.
Результати застосування LiDAR вражають своєю масштабністю: археологи знайшли залишки пірамід, доріг, спортивних майданчиків, амфітеатрів та інших важливих споруд. Виявлені артефакти та розташування будівель свідчать про високий рівень організації простору в місті та його значення для майянської культури.
Стаття також підкреслює значення технології LiDAR у розширенні можливостей археологів. З її допомогою вдається досліджувати віддалені території, не порушуючи природного середовища, що особливо важливо в екологічно чутливих районах джунглів. Окрім того, дослідження піднімає питання про щільність заселення територій майя, які колись вважалися непридатними для постійного проживання.
Завдяки детальному аналізу, автори статті демонструють, як технологія LiDAR змінює підхід до вивчення стародавніх цивілізацій, відкриваючи нові перспективи для розуміння складності суспільного устрою майя, їхнього способу життя та управління природними ресурсами.
Дані LiDAR були зібрані у 2013 році мексиканською компанією CartoData за допомогою датчика Riegl LMS-Q780, оброблені дослідницьким центром Woods Hole (WHRC) та надані у відкритий доступ організацією Alianza M-REDD+ (Walker, 2015). Набір даних складається з трьох трансектів і трьох дослідницьких блоків. Трансекти мають приблизно 275 м у ширину та близько 213 км у довжину, із загальною площею покриття 58,3 км². Загальна площа досліджуваних блоків становить 64,1 км² (таблиця 1), і вони охоплюють три райони.
Дані про поселення в лідарі Alianza в Кампече. Щільність вимірювалася структурами на квадратний кілометр
Цифрові моделі рельєфу візуалізувалися переважно за допомогою методу червоного рельєфу (Auld-Thomas, 2022), що виділяє схили червоним кольором, а місцеві перепади висот — у градієнті від темно-синього та зеленого до яскраво-жовтого. Додатково використовувалася візуалізація для археологічної топографії (Verbovšek та ін., 2019), яка поєднує традиційне затінення з додатковими параметрами рельєфу для покращення деталізації.
Фрагмент ядра стоянки Валеріана, північно-східний кут блоку 2
Модифікація поселень та сільськогосподарських угідь у блоці 2, візуалізація для археологічної топографії
Порівняння щільності поселень між шістьма районами в центральній частині Кампече
Усі археологічні об’єкти були вручну оцифровані як векторні багатокутники в QGIS та ArcGIS Pro. Оцифровані елементи перевіряли щонайменше три аналітики, які працювали незалежно; у випадках розбіжностей об’єкти переоцінювалися, і більшістю голосів приймалося рішення про їх включення або виключення з остаточного набору даних.
Аналіз має три обмеження: по-перше, за десятиріччя, відколи лідарні дані почали використовувати в мезоамериканській археології, польова перевірка жодного разу не призводила до значного зменшення кількості ідентифікованих об’єктів (наприклад, Reese-Taylor та ін., 2016; Canuto та Auld-Thomas, 2020; Thompson, 2020; Harrison та ін., 2022), оскільки помилкові спрацьовування компенсувалися хибно-негативними результатами — невеликими, ледь помітними будівлями, які рідко видно в цифрових моделях рельєфу.
Друге обмеження стосується великої кількості кам’яних відвалів (або курганів) у зоні покриття Alianza. Таким чином, усі представлені підрахунки ознак і аналіз щільності слід розглядати як попередні. Кількість об’єктів, ймовірно, зросте, але класифікація деяких із них може змінитися. Незважаючи на це, загальні характеристики та просторову схему поселення можна вважати надійними на основі початкового дистанційного аналізу.
Останнє обмеження стосується хронології та сучасності. У центральних низовинах вже давно помічено «значний пізньокласичний ухил» у будівлях, видимих на поверхні; майже кожен археологічний проект у регіоні повідомляє, що від 75 до 95 відсотків розкопаних будівель мають пізньокласичні компоненти (наприклад, Canuto & Auld-Thomas, 2024). Подібні хронологічні висновки відсутні для північних низовин, де хронологія складніша, а зразків пізньокласичної та посткласичної окупації більше, ніж у центральній низовині. Відсутність хронологічного контролю означає, що північні та південні частини набору даних не можна вважати синхронними, хоча деякі елементи, безумовно, збігаються в часі.
«Одним із недоліків відкриття багатьох нових міст майя в епоху Лідару є те, що їх більше, ніж ми можемо сподіватися вивчити» – пан Олд-Томас
Джерело: Cambridge University Press
