LiDAR та фотограмметрія — це обидва способи картографування поверхні Землі та збору геопросторових даних, які працюють за різними принципами. LiDAR використовує лазерні імпульси для вимірювання відстаней і створення детальних хмар точок. Натомість фотограмметрія застосовує аналіз фотографій, зроблених з різних ракурсів, для побудови тривимірних моделей об’єктів.
Основна різниця між цими технологіями полягає у способах збору даних: LiDAR є активною системою, що використовує власне джерело світла (лазер), тоді як фотограмметрія є пасивною та залежить від зовнішніх умов освітлення.
Приклад обробки зібраних даних LiDAR
LiDAR відомий своєю високою точністю в зборі даних. Технологія дозволяє досягати вертикальної точності до 5–15 см і горизонтальної точності до 10–30 см, завдяки прямому вимірюванню відстані між сенсором і об’єктами. Крім того, LiDAR здатний проникати крізь густу рослинність, що робить його ідеальним для лісистих районів або зон із щільним покровом.
Приклад збору даних косою фотограмметрією
Фотограмметрія досягає точності, яка залежить від роздільної здатності фотографій, якості калібрування камери та програмного забезпечення. Горизонтальна точність може бути дуже високою, проте вертикальна точність зазвичай поступається LiDAR. Якщо використовувати достатню кількість знімків із перекриттям, фотограмметрична модель може наблизитися за точністю до LiDAR. Однак у зонах з густою рослинністю фотограмметрія має обмеження, оскільки не може «бачити» крізь листяний покрив.
Вибір залежить від завдань та умов проєкту. LiDAR підходить для високоточного аналізу рельєфу, роботи в умовах густої рослинності чи поганої освітленості. Фотограмметрія є оптимальною для детального візуального аналізу та картографії великих відкритих територій.
Отже, обидві технології мають свої переваги та сфери застосування. Поєднання LiDAR та фотограмметрії дозволяє досягти найкращих результатів у складних проєктах.
Джерело: GISGeography
