Геоінформаційні системи стали потужним інструментом не лише для візуалізації просторових даних, але й для розв’язання складних задач, пов’язаних з рухом, логістикою, плануванням і аналізом інфраструктур. Одним з ключових інструментів у цьому арсеналі є мережевий аналіз (Network Analysis).
Мережевий аналіз — це процес моделювання та аналізу об’єктів, що взаємопов’язані у вигляді мережі.
При аналізі мереж застосовуються такі правила, як односторонній рух на вулицях, обмеження швидкості, висоти, тарифів та впливу на навколишнє середовище.
Прикладами мережевого аналізу може бути: дороги, енергетичні або водопровідні системи, логістичні маршрути доставки, пішохідні та велосипедні маршрути
Метою мережевого аналізу є визначення найоптимальніших шляхів, зон доступності, маршрутизації, а також оцінка часу, витрат та ефективності переміщення.
Це функції, які зазвичай належать до мережевого набору даних:
Побудова чітких топологічних геометричних мереж є життєво важливою для надійної дорожньої мережі, хороший варіант –використання інструмента Integrate Tool .
Загальні атрибути наборів даних, які впливають на результати кожного мережевого аналізу:
Сучасні ГІС-платформи (наприклад, ArcGIS, QGIS з плагінами, GRASS GIS) підтримують такі типи мережевого аналізу:
Для реалізації мережевого аналізу в ГІС потрібні такі компоненти:
В ArcGIS Network Analyst ці інструменти доступні у вигляді спеціальних вікон або Python-скриптів. У QGIS можна використовувати плагіни, такі як Road Graph або pgRouting для роботи з базами даних.
Приклад 1: Розрахунок зон доступності лікарень
У місті Варанасі, Індія, дослідники використовували ГІС для створення 5-хвилинних і 10-хвилинних зон доступу до лікарень. Це дозволило виявити райони з недостатнім медичним покриттям і запропонувати локації для будівництва нових медичних закладів.
Приклад 2: Оптимізація логістики
Мережевий аналіз використовується компаніями доставки для побудови найекономніших маршрутів з урахуванням трафіку, розкладу роботи складів і обмежень часу доставки.
Приклад 3: Екстрені служби
Служби порятунку застосовують сервісні області для визначення часу прибуття до місця виклику та побудови маршрутів, які мінімізують затримки.