Від замінованих територій України до льодовиків, що зникають, і підземних шахт, де недоступний сигнал GNSS, — сучасні геопросторові технології дозволяють отримувати дані там, де традиційні методи знімання пов’язані з надзвичайними ризиками.
Безпілотники, лазерне сканування, супутниковий моніторинг, фотограмметрія та штучний інтелект поступово змінюють підходи до геодезичних робіт. Сьогодні їх використовують не лише для картографування територій, а й для гуманітарного розмінування, збереження культурної спадщини, моніторингу кліматичних змін і проведення пошуково-рятувальних операцій.
Geo Week News зібрав приклади проєктів, які демонструють, наскільки важливою стала роль геопросторових технологій у складних і небезпечних умовах.
Повномасштабна війна створила для українських геодезистів і фахівців із геопросторових технологій нові виклики.
Великі площі сільськогосподарських земель, доріг та інших територій забруднені вибухонебезпечними предметами. Проведення традиційних польових обстежень у таких умовах може становити безпосередню загрозу життю.
Одним із перспективних рішень стало використання безпілотників у поєднанні зі штучним інтелектом.
Дрони отримують високодетальні зображення потенційно небезпечних територій, після чого алгоритми аналізують матеріали для виявлення можливих ознак мін та інших вибухонебезпечних об’єктів.
Це дозволяє попередньо визначати ділянки, які потребують додаткової перевірки, та зменшувати необхідність перебування людей у небезпечних зонах.
Водночас дистанційне виявлення підозрілих об’єктів не замінює повноцінного обстеження й очищення територій сертифікованими фахівцями з протимінної діяльності.
Іншим важливим напрямом стало 3D-документування об’єктів культурної спадщини.
За допомогою портативних лазерних сканерів українські фахівці створюють високодетальні цифрові моделі історичних будівель, церков і пам’яток архітектури.
Такі моделі дозволяють зафіксувати геометрію об’єктів до можливого пошкодження, підтримувати планування реставраційних робіт та зберігати цифрові копії культурної спадщини.
Окрему роль відіграє UAV LiDAR. Сучасні лазерні сканери, зокрема рішення RIEGL, забезпечують отримання щільних хмар точок із безпілотних платформ і розширюють можливості дистанційного картографування складних територій.
Одним із найбільш показових напрямів застосування сучасної геодезії є дослідження льодовиків.
Такі роботи часто проводяться у високогірних районах, де складний рельєф, низькі температури та обмежена доступність створюють серйозні труднощі для польових вимірювань.
Монблан: регулярні геодезичні вимірювання
Кожні два роки команда під керівництвом геодезиста Фарука Каддеда проводить вимірювання висоти Монблану — найвищої вершини Західної Європи.
Експедиції поєднують традиційні геодезичні методи із сучасним GNSS-обладнанням.
Регулярні спостереження дозволяють відстежувати зміни висоти та форми снігово-льодового покриву вершини й аналізувати їх у контексті кліматичних процесів.
Льодовик Аркузан: UAV-фотограмметрія та геодезичні вимірювання
У Піренеях дослідники застосували безпілотне знімання, фотограмметрію та високоточні геодезичні вимірювання для вивчення незвичайної поведінки льодовика Аркузан.
Складність полягала в його віддаленому розташуванні та нетиповому характері відступання льоду.
Поєднання різних методів збирання геопросторових даних дозволило детальніше дослідити динаміку льодовика.
Пунчак-Джая: сантиметрова 3D-модель тропічного льодовика
Ще один приклад — експедиція до льодовиків Пунчак-Джая в Індонезії.
Для документування льодових масивів, які швидко скорочуються, дослідники використали технології Trimble та створили тривимірну модель із сантиметровою точністю.
Роботи проводилися в надзвичайно складних умовах: експедиція потребувала використання гелікоптерів, пересування через тропічні ліси та роботи на значній висоті.
Отримана 3D-модель стала не лише джерелом наукових даних, а й цифровим архівом природного об’єкта, який може зникнути внаслідок кліматичних змін.
Під час природних катастроф швидкість отримання та аналізу геопросторової інформації безпосередньо впливає на ефективність реагування.
Після землетрусів рятувальним службам необхідно оперативно визначати пошкоджені будівлі, доступність доріг, стан інженерної інфраструктури та райони, де можуть перебувати постраждалі.
Для цього використовуються супутникові знімки, ГІС, GNSS, технології моніторингу деформацій та автоматизований аналіз просторових даних.
Сучасні геоінформаційні платформи дозволяють поєднувати різні джерела інформації та формувати оперативні карти для координації рятувальних операцій.
Особливо важливим стає перехід від окремих картографічних продуктів до постійно діючих систем, здатних забезпечувати аналіз даних протягом хвилин після виникнення надзвичайної ситуації.
Геоінформаційні системи дедалі активніше використовуються для організації пошуково-рятувальних робіт.
Зокрема, ArcGIS від Esri дозволяє створювати спільні оперативні карти, розподіляти території пошуку, координувати польові групи та відстежувати використання ресурсів.
Прикладом такого підходу є модернізація пошукових операцій Police Scotland.
Поліція Шотландії перейшла від фрагментованих паперових процесів до цифрової системи на основі Esri GIS, яка дозволяє оперативно передавати картографічні матеріали польовим командам.
Це особливо важливо для роботи у віддалених гірських районах, на островах і великих малонаселених територіях.
Інший приклад — пожежна служба міста Остін у США.
Тут ГІС використовують для попереднього планування дій із застосуванням 3D-моделей будівель, прогнозування поширення природних пожеж та аналізу наслідків надзвичайних ситуацій.
Таким чином, геопросторові технології стають частиною повсякденної роботи служб безпеки та реагування.
Не менш складним напрямом залишається геодезичне знімання в середовищах, де супутникове позиціонування недоступне.
До таких об’єктів належать підземні шахти, тунелі, печери та інші закриті простори.
Традиційні GNSS-методи тут не працюють, а проведення вимірювань може бути ускладнене обмеженою видимістю, нестабільними конструкціями та ризиками для персоналу.
Для розв’язання цих завдань застосовуються мобільні системи картографування, інерціальна навігація, лазерне сканування та автономні роботизовані платформи.
Окремим напрямом розвитку стає інтеграція штучного інтелекту безпосередньо в процес збирання даних.
AI-алгоритми можуть допомагати визначати характерні об’єкти, оптимізувати маршрути сканування та обирати ділянки, які потребують детальнішого обстеження.
Це дозволяє не просто збільшувати обсяги отриманих даних, а робити польові роботи більш цілеспрямованими.
Наведені приклади демонструють суттєву трансформацію геопросторової галузі.
Якщо раніше геодезичні технології переважно асоціювалися з визначенням координат, встановленням меж земельних ділянок і супроводом будівництва, то сьогодні сфера їх застосування значно ширша.
Геодезисти, картографи та фахівці з ГІС працюють над збереженням культурної спадщини, дослідженням кліматичних змін, моніторингом небезпечних територій і підтримкою рятувальних операцій.
Розвиток UAV LiDAR, мобільного лазерного сканування, GNSS, фотограмметрії та штучного інтелекту дозволяє виконувати завдання, які ще кілька років тому були надто складними, дорогими або небезпечними.
Головна цінність цих технологій полягає не лише в точності вимірювань, а й у можливості отримувати критично важливу інформацію там, де присутність людини пов’язана з ризиком.
І за кожною цифровою моделлю, хмарою точок чи супутниковим знімком стоять фахівці, які застосовують ці інструменти для захисту людей, збереження природних об’єктів та документування змін нашої планети.
Джерело: Geo Week News
