Велике дерево біля межі земельної ділянки може стати причиною цілком реального сусідського конфлікту. Крона затінює город, гілки нависають над ділянкою, листя засмічує територію, а коріння може пошкоджувати доріжки, огорожу чи інші об’єкти.
Але чи достатньо цього, щоб вимагати від сусіда спиляти дерево? Українське законодавство передбачає декілька варіантів захисту прав власника земельної ділянки, однак повне видалення дерева можливе далеко не в кожному випадку.
Вимоги до розміщення зелених насаджень визначені ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», які діють з 1 жовтня 2019 року.
Відповідно до пункту 6.1.41 ДБН, відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбурів дерев, які висаджуються, має становити від 4 до 6 метрів залежно від величини крони, але не менше половини діаметра крони дерева.
Для кущів мінімальна відстань становить 1 метр.
Наприклад, якщо діаметр крони дорослого дерева становить близько 10 метрів, відстань від його стовбура до межі сусідньої ділянки має бути не меншою ніж 5 метрів.
Такі вимоги мають запобігати ситуаціям, коли дерева з часом починають затінювати сусідні території, а їхні гілки та коріння створюють перешкоди для використання землі.
Сам факт того, що дерево розташоване близько до межі або створює затінення, не означає автоматичного права вимагати його повного видалення.
Важливе значення має стаття 105 Земельного кодексу України. Вона передбачає право власника або землекористувача земельної ділянки відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої ділянки, а також гілки дерев і кущів, що звисають на його територію.
Однак скористатися таким правом можна, якщо проникнення коріння або гілок є перешкодою у використанні земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Тобто закон передусім дозволяє усунути конкретну перешкоду, а не просто знищити дерево через незручності, які воно створює.
При цьому обрізання гілок або коріння не повинно здійснюватися таким чином, щоб безпідставно призвести до загибелі дерева.
Окрема ситуація виникає, коли дерево знаходиться безпосередньо на межі двох земельних ділянок.
Такі дерева, а також їхні плоди належать власникам сусідніх ділянок у рівних частинах. Кожен із сусідів може вимагати ліквідувати дерево, яке стоїть на спільній межі.
Як правило, витрати на його видалення розподіляються між сусідами порівну.
Якщо один із власників відмовляється від своїх прав на дерево, витрати може нести той сусід, який вимагає його видалення.
Виняток становлять випадки, коли дерево виконує функцію межового знака і його неможливо замінити іншим межовим знаком.
Самого аргументу «через дерево на моєму городі нічого не росте» може бути недостатньо для вимоги про його повне спилювання.
Передусім варто встановити:
У разі спору значення можуть мати не лише положення Земельного кодексу, а й містобудівні та будівельні норми, документи на земельні ділянки та фактичне розташування насаджень.
Отже, дерево сусіда, яке затінює земельну ділянку, не завжди можна змусити спиляти повністю.
Якщо гілки чи коріння проникли на сусідню територію та перешкоджають використанню землі за цільовим призначенням, закон передбачає можливість їх обрізання. Якщо ж дерево розташоване безпосередньо на спільній межі, законодавство передбачає окремий механізм його видалення.
Тому в земельних спорах важливо оцінювати не лише сам факт затінення, а й розташування дерева відносно межі, характер перешкод та дотримання встановлених норм.
